Світовий попит і ціни на залізорудну сировину, на думку міжнародних фахівців, будуть щорічно зростати. Це пов'язано з дефіцитом руди на ринку, який, за прогнозами експертів, буде ліквідовано лише до 2007-2009 років. Але до цього часу сировини буде катастрофічно не вистачати. Слідом за світовими, передбачається підвищення цін і в Україні і 2004 рік цьому підтвердження. Наскільки ринкові процеси торкнуться нашої країни, що за якісними показниками залізних руд міцно утримує одне з лідируючих місць у світі? Чи зможуть гірники стабільно задовольняти зростаючі потреби вітчизняних металургів у сировині?

Україна в десятці світових лідерів за запасами залізних руд

Світові запаси залізних руд оцінюються за змістом заліза більш, ніж в 213,42 млрд. тонн. Великі підтверджені запаси (більше 3 млрд.т.) мають 11 країн: Росія, Україна, Австралія, США, Канада, Бразилія, Китай, Казахстан, Індія, ПАР, Швеція. Їх сумарна частка у світових підтверджених запасах становить 79,7% (170,1 млрд.т.). Основний обсяг виробництва залізорудної сировини (92,2% світової товарної продукції) також припадає на ці 11 країн і Венесуелу.

Законодавці мод у ціновій політиці

У світі провідну роль у ціновій політиці відіграють три компанії : бразильська CVRD та австралійські Rio Tinto і ВНР. Разом вони займають близько 70-80% світового ринку залізорудної сировини. Ринок залізної руди дуже сконцентрований. На дев'ять країн доводиться близько 95% світового експорту. Він вважається вкрай стабільним - за останні десять років основною зміною було зменшення частки Росії і України у світовому експорті залізорудної сировини. Частка цих країн зменшилася з 9% до 5% . За цей період сумарна частка Бразилії й Австралії зросла більш ніж на 10% ( до 67% світового експорту) .

Діаграма 1

Частка основних країн-експортерів залізної руди у світовому експорті

Дефіцит залізної руди - феномен в історії

На світовому ринку дефіцит залізної руди спостерігається вперше в історії. Найважливішим фактором, що його обумовив, став різкий попит на імпортну сировину у Китаї. В 2001 році уряд цієї країни зняв обмеження на будівництво нових сталеливарних підприємств. Після чого закупівля зросла більш ніж удвічі та досягла в 2003 році 148 млн. т. Дійсність перевершила всі очікування в 2004 році. На територію країни було завезено 208 млн. тонн залізної руди.

Власні резерви руди в Китаї досить великі, але не забезпечують потреби національної металургійної промисловості. Виробництво сталі в КНР зросло в 2004 році більш ніж на 23% і досягло 272,5 млн. т. Тому, китайські компанії стрімко скуповують сировину по всьому світі, не зупиняючись перед укладанням невеликих контрактів на закупівлю 1-2 млн.т. у таких нетрадиційних постачальників, як В'єтнам, Перу, Мексика, Ліберія. З'явилися китайські покупці й на залізорудному ринку країн СНД.

Як зауважують західні аналітики, темпи зростання попиту руди на китайському ринку цього року можуть знизитися. По-перше, споживачам необхідно витратити резерви, що накопичено, а, по-друге, у самому Китаї в 2005 році повинна розпочатися розробка ряду нових родовищ. Проте, наслідки, подій 2004 року, увесь світ буде відчувати ще дуже довго.

Результат такого дефіциту - безпрецедентне підвищення цін на залізорудну сировину в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Провідні країни-експортери вже оголосили про свої плани підняти ціни на 50-90% у порівнянні з 2004 роком.

Україна не Китай

В Україні, на відміну від Китайської Народної Республіки, виробничих потужностей у гірничодобувному комплексі більш, ніж достатньо. Сьогодні в країні на родовищах, що розробляються, залишок запасів становить більше 800 млн.тонн багатих руд; залізорудних кварцитів - близько 12 млрд.тонн.

База залізорудної сировини представлена, в-основному, Криворізьким залізорудним басейном. Вона складається з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - з підземним видобутком 8млн. 357тис. т. на рік, при балансових запасах близько 300 млн. т.; ВАТ «Суха Балка» - з річним видобутком 3,5 млн. т., при балансових запасах близько 220 млн. т.; Шахтоуправління ВАТ «Криворіжсталь» - з річним видобутком 1млн 473 тис. т. підземних багатих залізних руд, при балансових запасах 130,5 млн.т.; ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» - з річним видобутком 4 млн. т. багатих залізних руд, при балансових запасах 177млн.т.

Окрім того, база залізорудної сировини складається ще й з 6 гірничо-збагачувальних комбінатів, які добувають бідні магнетитові кварцити відкритим способом, збагачуючи їх змістом заліза до 65%. До них належать: ВАТ «Інгулецький ГЗК» з річним видобутком магнетитових кварцитів 34,5 млн. т. і виготовленням концентрату 13,7 млн. т. при балансових запасах магнетитових кварцитів на одному підприємстві більш ніж 1 млрд. т.; ВАТ «Південний ГЗК» - з річним видобутком руди приблизно 18 млн. т. й 8 млн. т. концентрату, балансові запаси становлять майже 1млрд. 800 млн. т.; ГЗК ВАТ «Криворіжсталь» при балансових запасах 3,5 млрд. т. з річним видобутком 15,6 млн. т., у концентраті 6,8 млн. т.; ВАТ «Центральний ГЗК», балансові запаси якого становлять близько 370 млн. т., з річним видобутком бідних магнетитових кварцитів більш ніж 12 млн. т. і виробництвом концентрату більш ніж 5 млн. т.; ВАТ «Північний ГЗК» - з річний видобутком 21,5 млн. т., концентрату 9,5 млн. т. та з запасами приблизно 2 млрд. т.; ВАТ «Полтавський ГЗК» - з річним видобутком 23 млн. т. і виробництвом концентрату 7,5 млн. т. при балансових запасах 1 млрд.670 млн.т.

Також необхідно відзначити, що у Криворізькому залізорудному басейні законсервовані діючі раніше шахти «Першотравнева», «Артема», «Гігант» із сумарними балансовими запасами легкозбагачувальних магнетитових кварцитів близько 2 млрд.т.

До залізорудної сировини Криворізького залізорудного басейну, окрім магнетитових кварцитів, варто віднести й окислені руди, яких у надрах знаходиться більше 1,5 млрд.т., а заскладовано 365 млн.т. (Таблиця №2,3, скачать файл MS Word).

При відповідних фінансових вкладаннях, модернізації та реконструкції виробництв видобуток магнетитових кварцитів відкритим способом можна збільшити з 120 млн.т. до 200 млн.т. Видобуток багатих руд підземним способом може зрости з 17млн.т. до 22 млн.т. (Діаграма 2)

Діаграма 2

Динаміка можливого збільшення видобутку руди , млн. т. /рік

Якщо говорити про відкриті роботи, то технологічне обладнання, яке нині застосовується в гірничо-металургійному комплексі України, суттєво не відрізняється від того, що експлуатується в розвинених країнах світу. Тому, для підвищення обсягів виробництва в кар’єрах актуальним є впровадження нових вибухових речовин, схем буріння та підвищення ефективності при веденні гірничих робіт.

Окрема розмова - це підземні роботи. Тут видобуток залізної руди, замість того, щоб рухатися вперед, “розвивається” в напрямку “кам’яного віку”. Причому, в геометричній прогресії. Наприклад, обладнання в об’єднанні «Кривбасруда» більше 20 років взагалі не оновлювалося. Стаціонарні шахтні установки практично відпрацювали свій термін експлуатації. Гірничошахтне устаткування застаріло, усе воно вкрай зношене. А як не згадати, що свого часу Кривбас мав найсучаснішу техніку: бурову («Інтерсол-Ренд»), вантажно-доставочну («Кавасакі») та самохідну. Проте, для справедливості треба сказати, що керівництвом ВАТ Криворізький ЗРК уже в цьому році заплановані обсяги робіт з модернізації. Однак час упущено, сьогодні вже потрібні значно більші інвестиції, до того ж терміново.

Окрім того, підвищення продуктивності можливо досягти і за рахунок застосування у виробництві нових наукомістких технологій. Технологічний прорив буде можливим завдяки впровадженню комбінованої відкрито-підземної технології розробки рудних родовищ (патент №4686, Е21С41/00. Спосіб сумісної відкрито-підземної розробки рудних родовищ). Ця система забезпечує високий рівень виробництва і промислової безпеки при відкритих гірничих роботах. Підземний спосіб має бути використаний, як засіб підвищення ефективності роботи кар'єрів.

На мій погляд, подальший розвиток Першотравневого кар’єру ВАТ «ПівнГЗК» просто неможливий без поєднання його з шахтою «Першотравнева №1». Сьогодні відкриті роботи на кар'єрі досягли великих глибин. Водночас кілька років тому були закриті сучасні стволи Першотравневого рудоуправління, які у даному випадку можна використовувати для роботи в кар'єрі. Таким чином, підприємство на десятиріччя поліпшує перспективу видобутку руди.

Парадокс ситуації

Сьогодні в Україні, одній з найбагатших країн світу за запасами руди, ускладнюється ситуація із забезпеченням металургійних підприємств вітчизняною сировиною: і це при загальному видобутку та виробленню залізорудної сировини, готової до переробки, у кількості 67 млн.тонн, тоді як потреба українських металургів лише - 46, 674 млн.тонн на 2004 рік. (Таблиця 4)

Таблиця 4

Аналіз

видобування залізорудної сировини в 2004 р. її переробки, використання металургійними комбінатами та перспективи видобування на існуючих підприємствах

	Кількість використаної сировини МК за 2004 р., тис. т.	Кількість видобутої сировини залізорудними підприємствами за 2004 р., тис. т.	При-ріст (+/-)	Потенційний видобуток діючих підприємств (проектний), тис. т. /%	Потенційний видобуток зупинених підприємств (проектний), тис. т.
Видобуток руди		119900		195000/162	26000 окислені руди
Виготовлено концентрату	26446	50680 (26446)	0	82400/162	10000
Окотишів	7620	17310	9690
Агломерату	5314	4000	-1314
Аглоруда	7295 (295 імпорт)	17307	10012	22000/127	26500 Магнетитові концентрати

Причини тут дві: по-перше, власникам гірничодобувних підприємств вигідніше експортувати залізорудну сировину (в минулому році було експортовано - 20 млн.т) Наприклад, такі підприємства, як ВАТ «Полтавський ГЗК» та ЗАТ «Запорізький ЗРК», майже повністю свою продукцію вивозять за кордон.

По-друге, деякі вітчизняні гірничо-металургійні комбінати, маючи величезні запаси, використовують свій потенціал лише на рівні своїх потреб.

Приєднання гірничодобувних підприємств до металургійних заводів, що відбулося протягом останніх років, з одного боку, вплинуло позитивно. Так, наприклад, Новокриворізький ГЗК до приєднання до комбінату «Криворіжсталь», не мав того технологічного розвитку, що має зараз. Рудник ім. Кірова до приватизації, взагалі, був введений у режим рудника, що закривається.

Однак, ці підприємства можуть удвічі збільшити свої потужності, але вони ведуть і розвивають гірничі роботи адекватно своїм потребам у залізорудній сировині. Пробачте, але виходить як у анекдоті: «… є небагато, але тільки для себе».

Результатом такої невиваженої політики є те, що окремі металургійні підприємства, зокрема ВАТ «ММК ім. Ілліча» та ВАТ «Запоріжсталь», змушені імпортувати сировину, або розпочати розробку нових родовищ, що потребує немалого часу і колосальних фінансових витрат. Адже на майбутнє металурги хочуть бути впевнені в довгостроковому забезпеченні сировиною.

Сьогодні необхідно кардинально переглянути всі виробничі потужності гірничодобувних підприємств і на взаємовигідних умовах вирішити цю проблему. Наприклад, підприємство, що має потребу у додатковій руді, повинно інвестувати кошти в розвиток гірничодобувної промисловості.

Час потребує термінового та комплексного вирішення питання розвитку Крив- басу. Як вже зазначалося, Криворізький басейн має величезний потенціал невикористаних гематитових руд, що містять велику кількість заліза та роками складуються у відвали.

Тому, потрібні, можливо, непопулярні, але рішучі кроки стосовно гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (ГЗКОР) у Долинському районі Кіровоградської області, будівництво якого було розпочато ще у 80-х роках. Тоді свою частку в розбудову внесли закордонні інвестори: Румунія, Німеччина, Чехословаччина.

Проект передбачав використання передових на той час технологій і техніки, зокрема електричних сепараторів з найвищим магнітним полем, які давали б змогу вилучати залізо з слабомагнітних руд. Вважалося, що одночасно буде розвўязана проблема накопичених відвалів, а також скорочення зайнятих площ. Ідея, за своєю суттю, феноменальна, її втілення дозволило б розвўязати ряд гострих проблем регіону.

Однак, дослідження відвалів окислених руд Кривбасу показало, що складування проводилося неселективно, а тому їх використання на ГЗКОРі практично неможливо. Тоді було прийнято проектне рішення про будівництво в'їзної траншеї в кар'єр Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату, багатої окисленими рудами. Тобто, цю руду все-таки потрібно було видобувати, а не звільняти зайняті площі під відвали. Що, погодьтеся, не одне й те ж.

Остаточно крапку в цьому питанні поставив розпад Союзу. Практично було припинено фінансування підприємства тоді, коли роботи були виконані вже на 95 відсотків, а країни, що брали участь у пайовому будівництві, відмовилися від подальшого співробітництва.

Сьогодні це величезне за проектною потужністю підприємство простоює. Щорічно з державного бюджету на його утримання виділяються грошові дотації. А продукції немає. Недозволена розкіш так витрачати державні кошти.

Що ж гальмує подальше будівництво і експлуатацію комбінату?

Не чітко визначені джерела сировини? Ні, природних скарбів гематитових руд в країні вистачить на декілька наступних поколінь. Адже у надрах Криворізького басейну їх розвідано 5 млрд. тонн, а селективно заскладовано близько 200 млн.тонн.

Складно врахувати правові майнові інтереси колишніх закордонних інвесторів? Тут є проблема, але вона не основна. Урядом це питання найближчим часом буде вирішено.

Основна причина в тому, що в країні немає надійної технології збагачення окислених руд. Схема, що була закладена в проекті гірничо-збагачувального комбінату, вже застаріла, устаткування, якому вже 15 років, не відповідає сучасним вимогам. Не виключено, що нині необхідно провести значні роботи з доведення технологічного ланцюга до надійної рентабельної схеми збагачення. Для цього треба вивчити міжнародний досвід та залучити провідні закордонні фірми для аудиту проектної технології та опрацювання нової, сучасної схеми збагачення гематитових руд.

Сьогодні ж комбінат виглядає таким чином - груда металу, фундамент і дах. З економічної точки зору, можливо, для країни взагалі вигідніше будувати нову фабрику по збагаченню окислених руд за новими сучасними технологіями. А це, якоюсь мірою, побудова нового комбінату.

Вражають також запаси Камиш-Бурунського залізорудного комбінату ( більше 200 млн.тонн). Але ці руди мають осадочне походження і їм необхідно ще полежати в землі декілька мільйонів років, для того, щоб дозріти і стати метаморфічними. На сьогодні вони мають багато шкідливих включень, вилучити які існуючі в державі технології не можуть. Необхідно відзначити, що проблема використання бурожелезнякових руд в металургії є проблемою світовою. І поки ще не знайдені економічно вигідні способи збагачення немагнітних руд, хоча пошуки ведуться безперервно.

Таким чином, однозначно можна відмітити: Україна - одна з найбагатших країн світу за запасами залізної руди. У вітчизняних гірників є всі можливості, в тому числі величезний потенціал інженерно-технічного персоналу, щоб у повному обсязі забезпечити потреби металургів.

Але, тільки при грамотній, чітко виваженій державній промисловій політиці гірничо-металургійний комплекс здатний розвиватися стрімко та стабільно. А поки українські підприємства будуть змушені купувати руду в інших країнах. Що ж, закони ринку диктують свої умови і бізнесменів необхідно, можливо, подякувати за те, що вони, навіть у такий спосіб, вирішують питання забезпечення вітчизняних металургійних підприємств сировиною.

Сергій Сторчак,

доктор технічних наук

cкачать файл MS Word